В Діанетиці ми дуже мало говоримо про гериатрію*.

Це досить дивакувата назва для *науки про старість і про її причини. Ми майже не торкаємося цієї області, і це досить знаменно, адже я був одним з членів геронтолічного товариства при Службі охорони здоров"я Сполучених Штатів. Вони, як вважається, мають бути фахівцями у цьому питанні. Проте я вирішив не торкатися цієї галузі, тому що тут важко щось довести. Щоб довести щось в гериатрії, треба щоб хто-небудь прожив ще сотню років.

Проте якщо б хто-небудь з вас взяв яку-небудь людину і провів їй дуже багато одітінгу, то ви почали б спостерігати процес омолодження. Це, взагалі-то , неможливо заперечувати – я не думаю, що це можна заперечувати. Або ж ви почнете почнете спостерігати процес дорослішання людини – її вік буде змінюватися в напрямку якогось оптимального віку. Я не знаю, який оптимальний вік – двадцять один, двадцять два, десь так. І ви берете людину, котра застрягла на траку часу у віці п"яти чи десяти років і котра за якимись фізіологічними ознаками нагадує п"ятирічну чи десятирічну дитину чи котра застрягла – не приведи Господи – в народженні і вирізняється округлістю форм, властивих людині, що застрягла в народженні, і ви приводите цих людей у той вік, котрий є оптимальним для них, якщо тільки вони ще не проминули фатальної межі.

Фізіологічні зміни в тілі можуть зайти так далеко, що, незалежно від того, скільки процесінгу ви проведете цій людині, вона вже не поправиться.
Лікар, як правило, вважав би людину безнадійною і сказав би, що для неї нічого зробити не можна.

Або, припустимо, людині тридцять років, а вона виглядає на сорокп"ять. Коли ви проводите цій людині процесінг – дбайливий, хороший процесінг – то, якщо у прекліра нема якого-небудь серйозного відхилення у будові органів тіла, ви отримаєте людину, котра виглядає на тридцять років, чи на двадцять вісім, чи на двадцять шість, чи на двадцять п"ять, щось в цьому роді.

Я особливо… мені спадає на думку одна панночка з Канзас-Сіті. Я читав там лекції, а її чоловік помер якраз перед цим, і один парубійко з моєю допомогою одітував її протягом дев"яти годин.

Коли я побачив цю жінку вперше, вона сиділа в залі і виглядала як стара. Звичайно, вона була вдягнена в чорне, і це не надто поліпшувало картину в цілому, але однак, коли ви дивилися на її обличчя, ви бачили, що перед вами жінка, котрій, очевидно, близько… о, вона виглядала літньою.

що у неї має бути сильний заряд горя, якого можна позбутися. І він одітував ту жінку протягом дев"яти годин, і я побачив її через два дні після того, як він її проодітував… чи через день. Вона була в іншому одязі, що, звичайно ж, деякою мірою посилювало ілюзію: вона була в червоному платті. Передімною була молода жінка. Передімною була молода жінка!

Переді мною була жінка років двадцяти шести. Це може відбуватися (клац) ось так. Так, ми, безперечно, вторгаємося в сферу гериатрії, проте ми не насмілюємося надто багато говорити про омолодження старців; це надто непопулярна тема. Тим не менше, одітор, працюючи з людьми може побачити, як вони стають молодше, чи старше. І я… не збираюся продавати Діанетику подібно тому, як продають ці рожеві пігулки, котрі ви маєте передплачувати поштою. Все це просто побічний результат. Ми не збираємося добиватися, щоб всі жили вічно. Це просто ілюстрація до теорії тета-МЕСТ*.

Л.Рон Хаббард. Лекції "Науки виживання". "Теорія тета-МЕСТ. Частина перша". Лекція, прочитана 21 травня 1951 року.

*аберація-відхилення, відхід від раціонального мислення або поведінки.
*одітор-людина, навчена і кваліфікована у застосуванні процесів і процедур Діанетики. *тета-думка, котра потенційно не залежить від матеріальної ємності чи середовища, в котрому вона діє.
*МЕСТ-слово, утворене записом українськими буквами звучання англійського терміну MEST, складеного з перших букв слів matter (матерія), energy (енергія), space (простір), і time (час). Використовується для позначення фізичного всесвіту.